Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми, або неприродний відбір
На мій погляд, немає ніякого сенсу порівнювати вашої дитини з іншими дітьми і ставити дитині когось у приклад. По-перше, обов'язково знайдуться діти, які будуть в чомусь краще вашої дитини, але знайдуться й такі, які будуть явно програвати в порівнянні з ним. А, по-друге, на кожний приклад є контрприклад. Крім усього іншого, своїми порівняннями ми підриваємо ніжну дитячу психіку, змушуючи дитини думати, що він гірший за інших.
Неприродний відбір в природі батьківства
Та й потім, проводити подібні порівняння - просто нечесно. Коли ми порівнюємо свою дитину з кимось іншим, ми висмикувати з особистості людини якісь його окремі якості, тобто відбираємо їх на власний розсуд і бажанням. Таким чином, ми здійснюємо Неприродний Відбір. Це ще й нечесний відбір. Адже ми загострюємо свою увагу на одній рисі або декількох рисах людини, не розглядаючи всі інші аспекти і компоненти його особистості.
Епізод з мого дитинства «Бери приклад з Танечки!»
Пам'ятаю я в своєму дитинстві дуже сильно і абсолютно щиро засмучувалася, коли мене порівнювали з моєї троюрідною сестрою Танечкою, єдиною родичкою мого віку. Батьки мене ні в чому не дорікали, вони просто говорили: «А ось Танечка - відмінницею вийшла за першу чверть». Або так: «Так, треба ж, в Танечки всі річні оцінки - п'ятірки вийшли. Вона - кругла відмінниця! »Танечка була відмінницею всі 10 років навчання в школі. Я ж усі свої шкільні роки була стабільною «хорошисткою», так жодного разу не ставши «круглою відмінницею», але і не отримавши жодної четверний «трійки». У шкільному атестаті у мене - дві «четвірки», а решта - «п'ятірки».
Світлий образ відмінниці Танечки маячив переді мною майже всі мої шкільні роки, не даючи спокою і сильно розбудовуючи. Мила дівчинка Танечка зі своїми батьками жила не в нашому місті. Але, зустрічаючись з нею влітку і бачачи перед собою звичайну дівчинку, я ніяк не могла зрозуміти, ну чому я гірший Танечки, ну чому в мене не виходить вирватися в «відмінниці». І переживала від цього гостре відчуття власної ущербності.
Лише після закінчення університету, почавши працювати вчителем англійської мови у звичайній загальноосвітній школі, я зрозуміла, що зі мною було все гаразд, просто ми з Танечкою перебували в різних вагових категоріях. По-перше, Танечка жила і навчалася в звичайній загальноосвітній школі маленького білоруського містечка. Я ж всі 10 років навчалася у великому російському місті з населенням більше мільйона чоловік, та до того ж ще в школі з поглибленим вивченням англійської мови. У нашій школі англійську діти починали вчити з другого класу. Майже всі шкільні роки уроки англійської були у нас щодня, а починаючи з 7 класу на мові велися ще й кілька предметів: географія, англійська література, американська література, технічний переклад.
По-друге, в школі, де навчалася Танечка, всі роки її навчання директором був її рідний тато (двоюрідний брат мого батька). Моя мама теж була багато років шкільним адміністратором, але я жодного дня не вчилася в «маминій» школі. По-третє, Танечка тільки навчалася в загальноосвітній школі - і все. Я ж на додаток до спеціалізованої англійській школі ще повних сім років вчилася в школі музичної, до речі сказати, успішно її закінчивши і отримавши свідоцтво.
Розбір деталей можна було б продовжити, але, думаю, і так цілком зрозуміло, що ми з моєю троюрідною сестрою Танечкою хоч і були одного віку, але перебували в різних умовах в наші шкільні роки. І, по всій видимості, я була анітрохи не гірше Танечки і вчилася так само добре, як і вона.
Батьки мене ніколи не дорікали і не лаяли за навчання, але це порівняння з Танечкою завжди чомусь боляче різало мені слух і запам'яталося на довгі роки. А адже, порівнюючи мене з цією дівчинкою мого віку, батьки, непомітно для себе, проводили неприродно ВІДБІР чинників, умов і обставин нашої з нею життя школярок. Але в дитинстві мені цього було не зрозуміти. Зрозуміла я це, тільки почавши працювати вчителем і відчувши різницю між англійською спецшколою і школою загальноосвітньої. Так що ж виходить, я марно розбудовувалася і переживала стільки шкільних років, відчуваючи себе гірше милої дівчинки Танечки ?!
Заклик: Шановні батьки! Не порівнюйте своїх дітей з іншими дітьми! Не проводьте нечесного, неприродно Відбору якостей людини і обставин життя.
Для дітей ваші порівняння можуть обернутися глибокими внутрішніми, скритними від очей людських (і ваших батьківських очей у тому числі!), душевних мук і страждань. Не треба ніяких порівнянь! Не треба ніяких прикладів! Кожна дитина унікальний і неповторний. Його умови і обставини життя можуть разюче відрізнятися від інших дітей. Тому, будь ласка, не травмуйте психіку дитини своїми некоректними порівняннями, постановкою прикладів і установкою ідеалів. Не треба ніяких порівнянь! І не треба нікого ставити у приклад! А щоб заміряти особисті успіхи дитини, феноменальні батьки порівнюють дитини з ним самим, неодмінно починаючи порівняння словом «молодець» або «розумниця».
Приклади порівнянь феноменальних батьків.
- "Який ти молодець! Минулого року ти пробігав на лижах одне коло, а в цьому році - вже два кола ».
- «Розумниця! Минулого разу в твоєму диктанті було чотири помилки, а сьогодні - тільки дві ».
- «Молодчина! Пам'ятаєш, два роки тому ти казав всього п'ять речень англійською мовою, переказуючи текст, а сьогодні в твоєму переказі я мало не збився з рахунку. Я нарахував 30 пропозицій! »
- «Ось молодчина! У першій чверті ти збирав свій портфель, готуючись до наступного навчального дня, цілу годину, а тепер ти робиш це хвилин за 20-30 ».
- «Розумниця! Раніше мені доводилося тобі нагадувати кілька разів, що після їжі посуд за собою треба помити. А тепер я зовсім про це не говорю. Ти це робиш сама без всяких нагадувань ».
- «Який ти молодець у мене! Пам'ятаєш, як у початковій школі ти боявся виступати перед усім класом, ти дуже сильно хвилювався і нервував. А вчора виступив з доповіддю перед своїми однокласниками без всяких хвилювань ».
За книгою Бікеевой Аліни Сергіївни «Як стати феноменальним батьком і створити Сім'ю Особливого Призначення».
http://rech.spb.ru/shop/book/1455
Немає коментарів:
Дописати коментар